Наша команда-партнер Artmisto

Главная › Новости

Як я самостійно навчився розмовляти на 20 мовах світу

Опубликовано: 23.10.2018

Урок 1. КУРС ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ З НУЛЯ. ПІДРУЧНИК HURRA PO POLSKU

Від гіперполіглота Тімоті Донера.

Кілька років тому в ЗМІ мене прозвали «Наймолодший гіперполіглотом в світі». Гіперполіглот — слово, яке більше підходить для якоїсь хвороби. Насправді, так називають людину, яка говорить на більше ніж шести мовах. Я говорю на 20 мовах, разом з рідною англійською. І мені знадобився час, щоб усвідомити, що іноземна мова — це не просто набір вивчених слів, щоб, наприклад, мати можливість самостійно замовити суші в Японії. Вільне володіння — це зовсім інша річ.

Я почав свою мовну освіту в тринадцять років. Я зацікавився Близьким Сходом і почав самостійно вивчати іврит. Я і сам не розумію, як так вийшло. Просто в той час я конкретно підсів на ізраїльську фанкову групу «Хадаг Начаш» і цілими днями слухав їхній альбом. До кінця місяця я запам’ятав приблизно двадцять пісень — навіть при тому, що я поняття не мав, про що вони. Але як тільки я подивився переклад їхніх текстів, все встало на свої місця. Я ніби завантажив собі у голову словник. Тепер я дізнався кілька сотень єврейських слів і фраз, і це при тому, що ніколи не відкривав жоден підручник на івриті.

Я затіяв експеримент. Я почав проводити вечори, гуляючи по єврейському кварталу Нью-Йорка, відвідувати ізраїльські кафешки, щоб підслуховувати розмови людей. Іноді я навіть набирався хоробрості і представлявся, брав участь в міні-діалогах, просто перебудовуючи лірику вивченених пісень в нові, нехай незручні і неправильні, але закінчені речення. Пізніше з’ясувалося, що це був найвірніший шлях.

Далі я перемкнувся на арабську, яку практикував щоранку, читаючи заголовки новин зі словником і розмовляючи з вуличними торговцями. Після цього почав вивчати перську, російську, китайську… і ще близько 15 мов. Звичайний день для мене проходив так: я розмовляв по скайпу зі своїми друзями з Франції чи Туреччини, слухав хінді-музику, вечеряв з грецькою або латинської книгою на колінах. Вивчення мов повністю захопило мене, і я використовував будь-яку можливість, щоб запам’ятати незнайомі мені слова.

До березня 2012 року інформаційні агентства, такі як Бі-бі-сі та Нью-Йорк Таймс, написали про мене статті з заголовками: «Підліток, який говорить на 20 мовах». І я зрадів, так як сподівався, що після цього багато людей дізнаються, що вивчення мов може бути не рутиною, а просто якимось хобі.

Коли я почав вчити мови, у мене було романтизоване уявлення про такі поняття, як «лексика» і «швидкість». Але потім я зрозумів, що формально ви можете знати багато слів, але так і не розуміти частину розмови носіїв.

Наприклад, англійська — моя рідна мова, але те, на чому я говорив насправді, було гібридом підліткового сленгу і манхеттенського діалекту. Коли я слухаю розмови свого батька по роботі (а він у мене адвокат), його слова здаються мені настільки ж чужими, як і фінська мова. І, звичайно, я не можу прочитати Шекспіра без словника, я буду абсолютно безпорадний в одній кімнаті з жителями Ямайки або індусами. Хоча всі ми «говоримо англійською мовою».

Мій учитель лінгвістики — поляк. І розмовляє він більш правильною англійською, ніж я. Він вживає такі поняття, як, наприклад, «мовчазні альвеолярні зупинки», але він ніколи не чув слова «похрустіти». Чи означає це, що він не «говорить» англійською? Якщо поняття «знати мову» прирівнюється до поняття «знати всі слова» — від лексики ядерної фізики до класичної музики, тоді навряд чи хтось побіжно говорить на своїй рідній мові.

Мова — це складний організм, народжений культурою, наукою, завоюваннями, торгівлею, і кожен з нас додає в неї власну унікальну частину — неважливо, чи це твір Шекспіра або «лол дякс» в інтернеті. Після того як я став популярним і отримав звання «гіперполіглота», я захотів донести до людей, що кажучи, що ви знаєте мову, ви можете мати на увазі різні речі. Можливо, ви без зусиль запам’ятовуєте граматичні форми, можливо, ви з легкістю говорите сленгом. Але все ж найголовніше у вивченні мов — це здатність розмовляти з людьми і бачити їх поза культурними кордонами. Знайти «єдине людство». І це урок, який варто усвідомити.